Павло Кузьмович Динька 
Народився 15 березня 1958 р. у с. Яковичі Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. У 1975-1980 рр. навчався на інженерно-економічному факультеті Львівського лісотехнічного інституту. Трудову діяльність розпочав 1980-го інженером із бюджетної діяльності та фінансів Володимир-Волинського держлісгоспу. У1982-1985 рр. навчався в аспірантурі кафедри економіки й організації лісової промисловості та лісового господарства Львівського лісотехнічного інституту.
У1986-1995 рр. працював асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри економіки й організації лісової промисловості та лісового господарства Львівського лісотехнічного інституту. 
В 1996-1999 рр. обіймав посаду декана інженерно-економічного факультету Українського державного лісотехнічного університету. В 2000-2013 рр. працював директором з економіки і фінансів Науково-виробничого об’єднання «Світанок», директором з економіки і фінансів ТзОВ «Проектінвестбуд-КСД», доцентом кафедри економіки та менеджменту лісових підприємств Національного лісотехнічного університету України.
У червні 2014 р. був обраний на посаду директора Навчально-наукового інституту екологічної економіки і менеджменту Національного лісотехнічного університету України.
Автор понад 30 наукових та навчально-методичних праць. 

Сьогодні наша розмова – із кандидатом економічних наук, доцентом, директором Навчально-наукового інституту екологічної економіки й менеджменту Національного лісотехнічного університету України Павлом Динькою. Викладачем, якого поважають та люблять студенти. Людиною освіченою, відповідальною. Одним із розробників проекту Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і проекту Закону України «Про мисливське господарство та полювання». 
– Павле Кузьмовичу, насамперед давайте поговоримо про вашу родину. Чи були у ній лісівники? Чому ви обрали саме цю професію? Це було самостійне рішення чи вимога родичів?
– У моїй родині професійним лісівником є дядько по батьковій лінії – Іван Трохимович. Він – один із перших випускників лісогосподарського факультету Львівського лісотехнічного інституту. До речі, 17 березня цього року йому виповнилося 80. Він довгий час працював на посаді лісничого Павлівського, а потім Микуличівського лісництв Володимир-Волинського держлісгоспу, що на Волині. Інженерно-економічний факультет Львівського лісотехнічного інституту також закінчував мій брат Анатолій, який працював на посадах економіста, головного економіста, начальника лісокомплексу в тому ж Володимир-Волинському держлісгоспі.
Лісотехнічний інститут я обрав під їхнім впливом. Старший брат тоді навчався на 2-му курсі інженерно-економічного факультету цього інституту за спеціальністю «Економіка, організація, планування і управління на підприємствах лісової промисловості та лісового господарства». Таку ж спеціальність обрав і я. 
Особисто мене у цій спеціальності приваблювало поєднання можливостей глибокого оволодіння специфікою лісових галузей із фундаментальною економічною та загальноінженерною підготовкою. Це давало широкі можливості для професійного зростання на підприємствах лісової промисловості та лісового господарства.
– Де розпочинали трудову діяльність? Пригадайте яскраві моменти роботи. 
– Розпочав у Володимир-Волинському держлісгоспі з посади економіста з бюджетної діяльності та фінансів під керівництвом тодішнього директора підприємства Антона Івановича Конона. Пригадую, коли в один із перших днів роботи я запізнився з обідньої перерви на 5 хвилин… Мене викликав директор і запитав: «Молодий чоловіче, де ви були?». Я щиро відповів: «Антоне Івановичу, так у мене ж ненормований робочий день». Директор подивився на мене і спокійно сказав: «Запам’ятайте на все життя. Ненормований робочий день означає, що після його закінчення ви можете працювати стільки, скільки потрібно, а в робочий час маєте бути на своєму місці «від» і «до»».
– Як змінилася лісова галузь із того часу?
– На відміну від інших галузей, лісовому господарству властива певна здорова консервативність, переважання традицій і раціоналізму над кон’юктурними рішеннями, а ще – розуміння справжніми фахівцями того, що за чиїсь сьогоднішні необдумані кроки будуть розплачуватися нащадки. І тут пригадується давнє прислів’я: «Хто дивиться уперед на роки – сіє зернові, на десятиліття – садить ліс, на століття – виховує молодь». Тому стратегічним завданням лісової освіти є виховання молодих, але мудрих лісівників-патріотів, здатних передбачати наслідки своєї праці не на десятки, а на сотні років. Бо ми минаємося, а ліс був, є і буде.
– Ви – науковець. І, напевно, сьогодні, коли лісова галузь реформується, принаймні, прагне до реформування, що порадите? З чого розпочати?
– Безперервне хаотичне реформування шкідливіше для галузі, ніж відсутність реформ узагалі. Лісовому господарству потрібні державницька довгострокова стратегія розвитку і зрозуміла та ефективна лісова політика, закріплені на найвищому законодавчому рівні. В основу цієї стратегії і політики, перш за все, повинні бути покладені принципи розмежування господарських і контро­люючих функцій держави щодо управління лісовим господарством, державне сприяння різним формам власності на ліси залежно від конкретних економічних, соціальних та історичних умов регіону, сприяння комплексному використанню всіх компонентів лісових ресурсів з акцентом на створення економічних стимулів для поглибленої їх пререробки в середині країни та експорту кінцевого конкурентоздатного на зовнішньому ринку продукту з максимальною часткою доданої вартості. Проте це – тема окремої розмови.
– У ваших наукових доробках є тема ефективного використання лісових ресурсів. Що маєте на увазі? 
– Я би тут швидше говорив не просто про ефективність, а про еколого-економічну ефективність. Вона визначається співставленням сумарного еколого-економічного ефекту від використання всіх компонентів лісових ресурсів до сумарних витрат екологічного та економічного потенціалу, спрямованих на досягнення цього ефекту. В нашому університеті впродовж тривалого періоду, починаючи з 70-х років минулого століття (часу започаткування ректором нашого університету, академіком НАН України Юрієм Юрієвичем Туницею наукової школи з еколого-економічних проблем природокористування), здійснюються дослідження з розробки методології та методики оцінювання екологічних ефектів, які виникають у процесі використання, охорони і відтворення лісових ресурсів, оцінювання екологічних витрат і втрат, які супроводжують ці процеси, а також важелів та методів стимулювання підвищення еколого-економічної ефективності лісокористування.
– А еколого-економічні проблеми використання мисливських угідь і ресурсів мисливської фауни? Що тут найголовніше?
– Вважаю, що ці проблеми повинні розглядатися тільки в контексті принципів ведення комплексного лісогосподарського виробництва. Адже майже для всіх видів мисливських звірів і птахів (за невеликим винятком польових, водяних та водно-болотяних) ліс є основним середовищем проживання, розмноження, постійним чи періодичним притулком і кормовою базою. Мисливська фауна і ліс – поняття нероздільні. І не випадково на Агентство лісових ресурсів України державою покладені обов’язки забезпечення ефективного ведення лісового, мисливського господарства і навіть, як не дивно це може для когось звучати, мисливського собаківництва. Еколого-економічним засадам ведення мисливського господарства в системі комплексного лісогосподарського виробництва присвячені наукові дослідження кандидата економічних наук Богдана Івановича Колісника, ефективного лісового менеджера з унікальним багаторічним досвідом керівництва лісомисливськими, лісогосподарськими підприємствами, їх об’єднаннями та управліннями. 
– Ви брали участь у розробці про­екту Закону України «Про охоро­ну навколишнього природного середо­вища» і проекту Закону Ук­раїни «Про мисливське господарство та полювання». Розкажіть дещо про цю роботу та ваші пропозиції у згаданих законопроектах.
– У 90-х роках минулого століття наша кафедра виконувала наукові дослідження на замовлення тодішнього Міністерства охорони навколишнього природного середовища щодо розробки еколого-економічних засад природокористування. Я особисто розробляв розділ, присвячений проблемам удосконалення економічного механізму управління охороною, використанням і відтворенням мисливських угідь і ресурсів мисливської фауни. Зокрема це стосувалося методики обґрунтування плати за оренду мисливських угідь, використання ресурсів мисливської фауни, розмірів штрафних санкцій за порушення правил полювання та нераціональне мисливське господарювання. Значна частина наших розробок увійшла до названих законодавчих актів.
– Ви – волинянин. Вчилися у Львові. Трудову діяльність починали знову ж таки на Волині. Але вирішили присвятити себе науці і вже давно мешкаєте у Львові. Чому пішли на такий крок?
– Це усвідомлений вибір. Загалом у Львові я понад 40 років. Тут моя сім’я, багато друзів. Волинь і Львівщина, як і кожен куточок України, унікальні своєю історією, природою, людьми. У них є багато як спільного, так і неповторного. На свідомому та підсвідому рівні я порівнюю культурні, релігійні традиції, мовні особливості цих регіонів, зокрема – старших людей, які поступово відходять у вічність, і відзначаю для себе їхню спільність та особливості, зумовлені різними історичними впливами. На жаль, із часом самобутність цих регіонів, як і окремих великих і малих куточків нашої України, все більше нівелюється під впливом суб’єктивних та об’єктивних процесів. Окрім того, я ніколи не вважав себе лише науковцем, адже багато років поєднував навчально-наукову працю із виробничою, і це було взаємовигідним для обох сфер моєї професійної діяльності.
– Нині ви – директор Навчально-наукового інституту екологічної економіки і менеджменту Національного лісотехнічного університету України. Що можете сказати про сучасну молодь? Ідучи до вузу, вони усвідомлюють усю суть професії, її навантаження? Відчувається любов до природи, лісу? 
– Сучасна молодь – унікальне поєднання романтизму і прагматизму, широкого, іноді поверхневого світогляду і вузької спеціалізації, толерантності до чужих поглядів і максималізму у захисті своїх переконань. Як і кожне покоління, вона неповторна. На жаль, а можливо, на щастя, тільки частина наших студентів бачить себе у лісовій галузі. Фах еколога, менеджера, бухгалтера, економіста, аудитора дає широкі можливості для професійного росту також і за межами лісових підприємств. Маючи висококваліфікований науково-педагогічний склад (один академік НАН України, вісім докторів наук, понад шістдесят кандидатів наук, доцентів), залучаючи для викладання соціально-гуманітарних навчальних дисциплін, дисциплін біолого-екологічного, лісівничого, техно­­логічного спрямування професорсько-викладацький склад інших інститутів, іноземних науковців, фахівців-практиків, Інститут екологічної економіки і менеджменту сьогодні має змогу готувати фахівців з інтегрованим еколого-економічним мисленням, які відповідають нагальним та майбутнім вимогам і викликам. Головне ж завдання усього колективу Національного лісотехнічного університету – навчити молодих людей жити в гармонії з природою. А природа – це і дерево в міському парку, і квітка на підвіконні, і пташина за вікном, і море, і сонце, і жайвір у небі.
– Доньку також бачите на лісівничій стежці?
– Моя донька є типовим представником свого покоління. Закінчила бакалаврат і магістратуру у Львівській політехніці за спеціальністю «Міжнародна економіка», аспірантуру – у Лісотехніці за спеціальністю «Економіка природокористування й охорони навколишнього природного середовища», що дає широкий простір для життєвого вибору. Сподіваюся, з урахуванням батьківського досвіду.
Розмовляла Оксана ЧУРИЛО