Пам’ятаєте дитячу страшилку: «В одному чорному-чорному лісі стоїть чорне-чорне дерево…»? Чорне дерево дійсно оповите містикою. Дерево-лікар і дерево суму, національний символ (емблема Танзанії) і джерело енергії... Що ще?

Непохитне і легендарне
Цьому дереву притаманні безліч різних, іноді абсолютно протилежних якостей. У нього чимало імен: мпінго, мугембе, мукелете, ебенове дерево, «дерево музики» (Tree of Music), «зеброве дерево» (Zebra Wood). Не всі є видовими назвами – частина характеризує властивості деревини: як реальні, так і містичні.
Похмура пишність рослини з давніх часів надихала людей: із ним пов’язано безліч легенд та повір’їв. Давньогрецький учений Павсаній пише, що «...чорне дерево не має листя, не приносить ніякого плоду; над землею під променями сонця воно зовсім не помітне, але під землею у нього величезне коріння – ефіопи його викопують і використовують».
Цікаво, що, за сучасними даними, корені застосовують в основному з лікувальною метою: відвари вживають для полегшення болю в животі і проти грижі. Кора коренів вважається хорошим засобом проти діареї, а дим від спалювання самого коріння допомагає позбутися головного болю і бронхіту.
У Єгипті чорне дерево також було відоме з часів фараонів: предмети з нього виявили у гробниці Тутанхамона. На одній із галер, які затонули у Східному Середземномор’ї, знайшли глиняні таблички з єгипетськими ієрогліфами – митними деклараціями на перевезення чорного дерева у Єгипет зі Східної Африки, а також вантаж.
Деревина, до речі, тоне у воді (через високу щільність – до 1200 кг/м3) і відрізняється надзвичайною твердістю. Це також додає рослині містичності. Цікаво, що предмети з чорного дерева носили як талісмани, котрі дарують сили їхнім власникам і символізують сміливість.
Чорне дерево, за стародавніми повір’ями, у буквальному сенсі виділяло енергію, якою потрібно було вміти керувати. До речі, його теплотворні особливості також використовувалися з давніх часів: тепловіддача його настільки велика, що у вогні, отриманому під час спалювання, плавиться кухонний посуд!
Африканські племена застосовували його для приготування деревного вугілля. Дикі тварини також чуттям визначали рослину як джерело енергії і для відновлення сил поїдали листя і стручки.
Переваги
Людина завжди використовувала цінну і незвичайну за забарвленням і структурою деревину, адже вона міцна і стійка до будь-яких форм біологічного впливу: навіть всюдисущим термітам не до смаку. Дерево прекрасно полірується, а після механічної обробки поверхня стає ідеально рівною, дзеркальною. Цікаво, що ми традиційно вважаємо його «теплим» матеріалом, а відполіроване чорне – холодне на дотик і за вагою та фактурою більше нагадує метал.
Через високу щільність і водовідштовхувальні властивості дерево ідеально підходить для виготовлення високоякісних музичних інструментів, особливо духових: кларнетів, флейт, гобоя. Воно використовується для клавіш піаніно, з нього виробляють накладки і ручки грифів гітар, а також панцири. Гриф гітари, виконаний із чорного дерева, зміщує на себе центр ваги інструмента, що особливо цінують виконавці-професіонали. Виготовлений із чорного дерева панцир після якісного полірування не створює зайвих звуків. Накладка грифа мало стирається і краще тримає ладові пластинки.
З цієї рослини також виготовляють ексклюзивні шахові набори (вирізають чорні фігури), а також ручки ножів і сувенірну продукцію.
Але особливо цікаве застосування дерева – виготовлення меблів. Воно використовувалося для інкрустації і фанеровки, починаючи з XVII ст. А коли в 1733 р. знизилися тарифи на імпорт, чорне і не менш екзотичне червоне дерева стали застосовувати майже всюди. На початку XIX ст. ця практика отримала додатковий стимул: інтерес до стародавніх цивілізацій породив хвилю наслідування єгипетських, грецьких і римських зразків меблів, у моду ввійшли, наприклад, курульні крісла. Виготовлені з чорного дерева меблі, які зовні здаються крихкими і витонченими, насправді досить міцні.
Як і у випадку з червоним, чорне дерево досить часто імітували або, простіше кажучи, підробляли. Найлегший спосіб визначити підробку – взяти фігурку в руки і відчути її вагу. Вироби з чорного дерева завжди важкі, навіть якщо не великі за розміром.
Причина розквіту «підробного» бізнесу зрозуміла: інтерес до традиційного африканського мистецтва завжди був дуже високий.
Відомі художники та дизайнери створювали вироби в «африканському» стилі, надихаючись експресивною і дуже виразною, незважаючи на лаконічність, пластикою етнічної скульптури Африки. Про маконде (африканська скульптура), традиційним матеріалом для якої є чорне дерево, потрібно сказати окремо.
Початок племені Маконде
Святе дерево мпінго – єдиний матеріал, який визнає народ маконде. У своїх різьблених скульптурах африканці майстерно оберіграють неприродне поєднання світлої, жовтувато-білої заболоні і темно-коричневої або фіолетово-чорної серцевини, поєднують ретельно відполіровані і грубо оброблені різцем поверхні і досягають незвичайної пластичної виразності за допомогою гри світла і тіні.
Маконде вважають, що життя є скрізь, і дотиком різця вони лише пробуджують дух дерева, який сам водить їхньою рукою. До того, як встромити сокиру у стовбур мпінго, чоловіки просять вибачення у лісу і самої рослини, обіцяючи недоторканим деревам зробити з їхнього побратима те, чого ще ніхто ніколи не бачив. Люди цього племені вірять: для того, щоб стати хорошим різьбярем, треба зустріти доброго духа – шітані – і жити з ним усе життя. Тоді уві сні він буде спрямовувати і підказувати, як вдихнути в дерево нове життя.
Зазвичай темами для скульптур маконде були прародительки, жіночі образи, оскільки, за легендою, саме жінці ми зобов’язані зародженням усього розумного, доброго, вічного в людині. Легенда племені маконде свідчить, що колись серед мертвих скель жила істота, потреби якої у їжі і комфорті були невеликими. Коли самотність набридла, воно вирізало зі стовбура мпінго фігуру собі подібного, точніше – подібної.
За велінням добрих духів, скульптура ожила, перетворилася у жінку і віддячила своєму творцеві, наділивши його здатністю відчувати, мислити і говорити. Тому, як ніде в Африці, маконде шанують жінок, а особливо – матерів. Саме жінка у них має право вибору, тому батьки дівчини ніколи не віддадуть дочку заміж без її згоди. А різьблена фігурка прародительки завжди супроводжує маконде в подорожах як оберіг. Цікаво, що ті ж фігурки вони виставляють біля дверей житла, щоб відлякувати непроханих гостей.
Однак є і такі сфери діяльності, які для жінки маконде заборонені. Одна з них – саме різьба по дереву. Причина в тому, що це – дійсно дуже важка і копітка праця: аби вирізати невелику фігурку із вкрай твердої деревини, у різьбяра зазвичай іде кілька місяців. Працюючи з чорним деревом, потрібно остерігатися потрапляння в очі та дихальні шляхи тирси, оскільки у ній є речовини, котрі викликають подразнення, а занози можуть стати причиною шкірних наривів.
Рекомендується навіть надягати окуляри і захищати рот та ніс марлевою пов’язкою.
Деревина повинна бути належним чином підготовлена до обробки. Чорне дерево сохне дуже довго: зазвичай перерва між заготівлею та використанням – від 3 до 5 років. До речі, вивезення і скульптур маконде, і чорного дерева особливо контролюють. Вартість рослини цілком відповідає його унікальним властивостям: деревина продається кілограмами і коштує від 30 USD/кг. Така висока ціна робить дерево доступним тільки для справжніх цінителів. Що ж, як казав Фрідріх Ніцше: «Все рідкісне – для рідкісних».

Переклад – Буднет
www.vashdom.ru