Головне меню
Рубрики
Анонси [29]
Колонка редактора [23]
На часі [25]
Еко [14]
Людина [24]
Актуальне інтерв’ю [12]
Світ без кордонів [7]
Резонанс [6]
Сторінки історії [17]
Глибинка [10]
Природа і ми [33]
Мисливство [13]
Рибальство [9]
Світ тварин [9]
Наш фотоконкурс [13]
Зі світу по нитці [4]
Хобі [17]
Цілюща аптека [29]
Лісова книгарня [9]
Цікаво [53]
Нотатки натураліста [161]
Світ очима дитини [20]
Лісовичок [31]
На замітку [18]
У світі пернатих [15]
Подорожуємо разом [29]
Психіка людина і проблеми лісівництва [10]
Новини [101]
Світ рослин [6]
Роздуми [9]
До теми [9]
Традиції та сьогодення [16]
До ювілею [7]
Статистика
Главная » 2014 » Червень » 20 » Боротьба за воду
13:41
Боротьба за воду

Що, здавалося б, неймовірного у воді? Проте з наукової точки зору – це незвичайна, найзагадковіша речовина. Людина і тварина можуть у своєму організмі синтезувати первинну воду, утворювати її від того, що згорає частина харчових продуктів і самих тканин.

Зв’язок між водою і життям такий великий, Володимир Вернадський дозволив собі «розглядати життя як особливу колоїдну водну систему, … як особливе царство природних вод».
Вода – речовина звична і незвичайна. Відомий радянський учений – академік Ігор Петряхов свою науково-популярну книгу про воду назвав «Найнезвичайніша речовина в світі». А доктор біологічних наук Борис Сергеєв почав свою книгу «Цікава фізіологія» з глави про воду – «Речовина, яка створила нашу планету».
І дійсно, немає на Землі речовини більш важливої для нас, ніж звичайна вода, і в той же час не існує іншої такої речовини, у властивостях якої було би стільки суперечностей і аномалій.
На кожного жителя Землі приблизно припадає 0, 33 куб. км морської (солоної) води і 0,008 куб. км – прісної. Але проблема в тому, що переважна частина прісної води на Землі перебуває в такому стані, який робить її важкодоступною для людини. Майже 70% прісних вод скупчені в льодовикових покривах полярних країв і гірських льодовиках, 30% – у водоносних шарах під землею, а в руслах усіх річок містяться одночасно всього лише 0,006% прісних вод.
Вода для людського організму – це друга за важливістю речовина після кисню. Загальновідомо, що наші тіла складаються майже на дві третини з води. Не випадково людина може жити без їжі більше 4 тижнів, а без води – не більше 7 днів.
Багато вчених вважають, що людське життя є «боротьбою за воду».
Тіло дитини від народження до однорічного віку складається з 80-85% води. При досягненні 18-річного віку вміст води зменшується до 65-70%, а в похилому віці – до 25%. Багато вчених схильні до думки, що в забезпеченні організму якісною водою і в кількості, необхідній для нормального процесу обміну речовин, ховається таємниця продовження молодості.
Наукова медицина стверджує, що 70-80% захворювань людини виникають через споживання неякісної води.
А яке ставлення в Україні до води, як ми її використовуємо, чи збережемо запаси і головне – в якому стані – для прийдешніх поколінь?
У містах та селах люди користуються водою, яка подається в будинки через водогін. На станціях перекачування води проводиться її хлорування за старими радянськими технологіями. Хоча за європейськими стандартами вода збагачується іонами срібла, що позитивно впливає на її якість і здоров’я людей. Використана вода відводиться у зливну систему міської каналізації, яка після фільтрації зливається у відкриті канали та річки. Але ще в багатьох селах, де відсутнє центральне водопостачання в приватному секторі, люди використовують свердловинний водозабір або беруть воду з криниць. Як правило, у таких випадках відсутня централізована система каналізації, замість якої використовують місцеві каналізаційні септики. Тому використана вода з усіма нечистотами та відходами потрапляє в підземні водоносні шари, забруднюючи їх.

В Європі, зокрема у Польщі, вже не менше 10 років у приватному секторі як місцеві каналізаційні септики використовують пластмасові резервуари, з яких нечистоти вивозять у цистернах асенізаційних автомобілів на місце централізованої очистки. Таким чином європейці мають можливість не забруднювати нечистотами підземні водоносні горизонти. У нас же пішли значно далі, тільки не в кращий бік, а в гірший. Якщо в будинки підключають воду центрального водопостачання, то інколи на цегляних шахтах свердловини (які в подальшому не будуть використовуватися для забору води) облаштовують вбиральні або використовують їх для зливання стічних поверхневих вод, тим самим грубо порушують правила санітарних вимог.
Подібні злочинні дії повинні каратися за всією суворістю державних законів, але до цього нікому немає діла. Мають місце випадки, коли біля сільських будинків, в яких ніхто не проживає, криниці закидають сміттям.
Якщо порахувати кількість автомобілів, тракторів та іншої техніки з двигунами внутрішнього згорання, на яких як мінімум один раз на рік замінюють відпрацьовані мастила (заміні також підлягають гальмівні та охолоджувальні рідини на основі отрути – етиленглюколю) маємо тільки по Волинській області десятки тон технічної сировини, яку можна використати для вторинної переробки, а відпрацьовані мастила – як пальне для котелень. А куди фактично дівають ці матеріали? Їх зливають у каналізацію або просто на землю. І все це, як правило, зі стічними водами та атмосферними опадами потрапляє в підземні водоносні артерії. Земля і вода не спроможні самоочищатися від такої кількості забруднюючих речовин.
Чого лише варті миючі засоби, які ми використовуємо в побуті. Люди кажуть, що їх якість бажає бути кращою. В Україну «спихають» все шкідливе для людей і навколишнього середовища. Контроль над цим не здійснюється.
А які засоби боротьби зі шкідниками рослин, які мінеральні добрива використовуються на сільськогосподарських роботах – над цим навіть ніхто не задумується... У Європі ж є відповідні вимоги та норми. Де ж наші виконавчі, контролюючі та перевіряючі органи?
В Україні здійснюється фітонагляд, коли експортуються товари, а імпортні вироби ввозяться так, що в продажі є багато речей із завищеними та забороненими нормами вмісту шкідливих речовин.
Ще в радянські часи велику шкоду нанесли прісним підземним водам. Волинь має багато озер та річок. Я завжди звертав на це увагу і дивувався: як тільки є гарне озеро, так на його березі збудовано корівник або свинарник! Невже інших місць не могли знайти? В озера та річки стікали каналізаційні нечистоти. Як приклад – озеро Ягодинське.
Ще 2006-го я спостерігав, як асенізаційний автомобіль у Шацьку повернув із центральної вулиці якраз навпроти автостанції у напрямку озера Світязь. Проїхавши якихось 200 м, водій злив нечистоти на вже не працюючі фільтраційні поля. В цьому місці від поверхні землі до підземного верхнього рівня води – всього 1 м.
Кожен житель Волині може навести не один приклад забруднення води. Винні в цьому ми самі. Не приїдуть цивілізовані європейці в Україну наводити після нас порядок.
Якщо хтось думає, що в населеному пункті і навіть на хуторі, де він проживає, у питаннях використання води все гаразд, то він помиляється.
У цьому кожен житель України має непочатий край роботи, а головне – в державі має бути програма, порядок та правила, закони, які зобов’язують кожного з нас постійно думати та робити добрі справи щодо збереження необхідної кількості якісної води.
Ми маємо одні з найбільших запасів підземних вод в Україні, багато озер, річок із поверхневими водами. Чого варті Шацькі озера – з найбільшими і найчистішими водами озеро Світязь (учені пропонують за еталон в Україні взяти воду озера Світязь). Саме в Шацькому поозер’ї розміщений водорозділ між Чорноморським та Балтійським басейнами (між річкою Прип’ять, яка витікає з цих місць, і річкою Західний Буг), – в цьому місці рухаються підземні течії прісної води, які мають зв’язок із морями та океанами. Вододіл – покритий таємницями природних підземних сховищ. Втручання в таємниці підземних і надземних водоносних артерій – недопустиме.
Хоча вже в радянські часи зробили велику помилку – осушили болота з великою кількістю джерел у місцях витоку річки Прип’ять – основної водної артерії Полісся.
Як наслідок бездумного втручання людей – у цьому місці річку Прип’ять перетворили в магістральний канал осушувальної системи. Посушливого літа колись завжди багатоводна річка з чистою джерельною водою майже пересихає. Рятує її сусідня – Західний Буг. На станції перекачування води у с. Забужжя воду з неї залізобетонним каналом переливають у річку Прип’ять, тим самим поповнюють запаси і не допускають пересихання. Рівень води в Шацьких озерах (і особливо в озері Світязь) понизився, порівняно з минулими роками. Скажу відверто: винні у цьому самі люди, які шкодять природі.
Ми, українці, у вирішенні будь-яких проблем схильні до суперечок і сварок. Але не в цьому випадку. Стосовно використання та збереження води не можна так чинити. Тут потрібно одноголосно, з єдиною правильною думкою та діяти всім – від малого до великого.
Хоча стан справ у державі визначається матеріальним та культурним рівнем життя народу, це не означає, що наше ставлення до води має бути бездумним. Факт залишається фактом, але саме у справі користування водою ми опустилися нижче рівня самої каналізації. Проте надія, як кажуть, помирає останньою. Надія на відповідальне ставлення до води. Адже не за горами той час, коли саме вартість питної води матиме ціну золота. Вода буде дорожчою, ніж енергоносії – нафта і газ.


Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора та Ганни СНІТКО

 

Категория: Еко | Просмотров: 1179 | Добавил: Live | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Свіжий номер ЛВ
Читайте українське
Архів ЛВ
Календар
«  Червень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30